Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зараннє повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Мене по волі і неволі
Носило всюди. Принесло
На старість ледве і додому.
Веселеє колись село
Чомусь тепер мені, старому,
Здавалось темним і німим,
Таким, як я тепер, старим.
І бачиться, в селі убогім,
Мені так бачиться, нічого
Не виросло і не згнило,
Таке собі, як і було.
І яр, і поле, і тополі,
І над криницею верба.
Нагнулася, як та журба
Далеко в самотній неволі.
Ставок, гребелька, і вітряк
З-за гаю крилами махає.
І дуб зелений, мов козак
Із гаю вийшов та й гуляє
Попід горою. По горі
Садочок темний, а в садочку
Лежать собі у холодочку,
Мов у Раю, мої старі.
Хрести дубові посхилялись,
Слова дощем позамивались...
І не дощем, і не слова
Гладесенько Сатурн стирає...
Нехай з святими спочивають
Мої старії... — Чи жива
Ота Оксаночка? — питаю
У брата тихо я. — Яка?
— Ота маленька, кучерява,
Що з нами гралася колись.
Чого ж ти, брате, зажуривсь?
— Я не журюсь. Помандрувала
Ота Оксаночка в поход
За москалями та й пропала.
Вернулась, правда, через год,
Та що з того. З байстрям вернулась,
Острижена. Було, вночі
Сидить під тином, мов зозуля,
Та кукає, або кричить,
Або тихесенько співає
Та ніби коси розплітає.
А потім знов кудись пішла,
Ніхто не знає, де поділась,
Занапастилась, одуріла.
А що за дівчина була,
Так так що краля! І невбога,
Та талану Господь не дав... —
А може, й дав, та хтось украв,
І одурив святого Бога. Mi vkupochtsі kolis grew,
Little sobі lyubilis.
And we marveled at materі
That said, scho kolis
Get Married їh. Not vgadali.
Starі zarannє povmirali,
And of malimi rozіyshlis
That vzhe th nіkoli did not converge.
Mene by Volia i nevolі
Wore everywhere. Brought
On starіst Ledwith i Dodoma.
Veseleє kolis village
Chomus meni Teper, old,
Zdaval i nіmim Dark,
So, I am now Yak, old.
The I bachitsya in selі ubogіm,
Meni so bachitsya, nіchogo
No i do not zgnilo viroslo,
Tacke sobі, yak i Bulo.
The I yar, i field i topolі,
Willow on the I Krynica.
Bent, yak that Zhurba
Far away in samotnіy nevolі.
Rates grebelka, i vіtryak
Guy W of krill mahaє.
The I green oak, mov Kozak
Іz Guy viyshov that th gulyaє
Popіd mountain. According to Hori
Sadochok darker and sadochke
Lying at sobі holodochku,
Mow at Paradise moї starі.
Chrest dubovі poskhilyalis,
Word doschem pozamivalis ...
Doschem of I do not, i do not words
Gladesenko Saturn stiraє ...
Nekhay s Holy spochivayut
Moї starії ... - Chi alive
Ota Oksanochka? - Powered
My brother, I quietly. - Yak?
- Ota is little, Curly,
Scho s kolis us Grail.
Well chogo minute, brother, zazhurivs?
- I do not zhuryus. Pomandruvala
Ota Oksanochka hiking
For Muscovites is the second lost.
She returned, however, after a year,
That scho s order. W baystryam returned,
Shaven. Bulo, At Night
Sidit pid Tin, mov Zozulya,
That kukaє, Abo shouts
Abo tihesenko spіvaє
That Niby Kosi rozplіtaє.
A potіm znov kudis pіshla,
Nіhto not Knows, de podіlas,
Zanapastilas, odurіla.
And for dіvchina scho bula,
So much so scho Kral! Nevboga of I,
That Talanov Lord prevent ... -
A Mauger, the first giving, that htos stealing,
The I stupor of the holy God. Смотрите также: | |
