Знову це знайшло мене,
Шкіру нашмат і лицем догори...
Хвиля що накатує, забира мене,
(Йобане почуття, ніди втікти)
Це схоже на те, коли
Давно забута рана починає знов боліти!!!
Ти своєю рукою,
Замість того щоб її загоїти -
Колеш її тупими голками!!!
Лезом ріжеш її на шмати!!!
Біль - це так приемно,
Тоді, коли ти знаєш що все даремно...
Біль забирає, вона накриває
І добре тримає!
Мозок накрився пиздою,
І ти у свою біль пірнаєш з головою!!!
Біль - це так приемно!!!
Вона вже з’їла тебе!!!
Я починаю вмирати,
Сили, майже залишили мене!!
А ти своєю рукою,
Замість того щоб її загоїти -
Колеш її тупими голками!!!
Лезом ріжеш її на шмати!!!
Сили залишили мене...
Залишили мене...
Сили залишили,
Залишили мене!
Біль - це так приемно!!!
Вона вже з’їла тебе!!!
Я починаю вмирати,
Сили, майже залишили мене!!
А ти своєю рукою,
Замість того щоб її загоїти -
Колеш її тупими голками!!!
Лезом ріжеш її на шмати!!!
БІЛЬ - ЦЕ ТАК ПРИЕМНО, БО ЦЕ ЖИТТЯ Є ТІЛЬКИ!!!
БІЛЬ ЦЕ ТАК ПРИЕМНО, БО ЦЕ – ЖИТТЯ!
