Все розтало на очах
Я здіймаю білий прапор, сором здавлює мой слова
Усе тоді було на справді, усе але не я!
Усе що сказано посіченно на дрібний камінь
і не дізнаешся з якого джерела вода
життя розтерли у долонях, а вічність це лише слова
як прикро відчувати,що час минув, а зним і я
І обернувшись, я побачив
Як зникає усе, що значило
І слова, тобі призначені
Навіки втрачені
Тоді усе було насправді і нас здіймали до небес
Здавалось все під силу і не можливо було впасти
Бо не неіснувало ніяких меж
Тоді усе було на справді, але розтало на очах!
Усе розтало на очах залившиш хіба що спогады
Але чому вони в кожного свої
і в жодному із них нічого від істин
вітер у руках
відтепер усе і назавжди
слова тобі призначені
розтали
не встигши доторкнутися до землі
Але спогади в кожного свої
і в жодному із них нічого від істин
усе назавжди
усе назавжди
сміливість мати і піти
кожен з нас далеко від істин
