Я - не відчуваю навколо нікого,
І не бачу ні тебе, ні себе.
Все що - було зникає потроху
І летить у нікуди.
Ми разом у одній воді! Повір мені! Повір собі!
Сутінки - наспівали пронизане небо.
Сутінки - палає багаття , тріщить білизна.
Твого білого тіла, ніжного погляду,
Що пам'ятав, як питав.
І вилітало кудись твоє ім'я .
Це не ковтає повітря - я не шукаю натхнення.
Вже небо, дерева і трави стоять під прицілом.
Вітер в кутки заглядає, бо має цікавість він має,
Бо взимку ніхто не спитає, бо взимку ніхто не втримає.
Ми разом у одній воді! Повір мені! Повір собі!
Додало спокою, твоєму летіло в бою,
На голови ворогів корови срали!
Рилися, забилися, коком позаїдалися
Іменини начебто справляли
Навкруги усе пожрали!
Бабця-царапця ціпком забавляється,
Ця- ця- ця- цяцька дубова зненацька ламається.
Рисками-мисками самими виринали чпоку шаруділо
В лісі знову різанина.
Маринувалося листя біле.
Чорне волосся падало до долу.
Додало спокою твоєму летіло в бою,
На ворогів корови срали.
Рилися, забилися, коком позаїдалися
Іменини начебто справляли, пожрали!
Ми разом у одній воді! Повір мені! Повір собі!
