Безсоння мій співавтор щоночі повтор
Цілодобово вахта привидів цілий хор
Віддавших перевагу моїм скромним хоромам
Де разом вибрали любов і разом тонем
Блукаєм по Плутону чи кільцями Юпітера
Я ніби непритомнів пишучи ці літери
Ковдра не грітиме і гідність за країну
Сам подарую собі вітер і всіх покину
Нерви - тонкий сатин ні к чорту значить
За ніч диму один вбиваю кілька пачок
Матеріал для зрячих надіюсь кілька копій
Врятуються завбачливо від пустоти утопії
Маяч на Нокію я все одно не сплю
Відтворюючи роки спокій затягну в петлю
Світ буде затісним система надто груба
Лишаючи всі сни записками в нікуди
Давним-давно уже не пам’ятаю
Безсоння як синонім плазуючих по краю
Зорі зникають і колір неба вицвів
А я досі втикаю мені досі не спиться
Безсоння – детонатор спогади мій театр
Минуле паралельний світ а ми екватор
Канатом розіп’яті руки плювок в лице
Відчай як отрута а тиран стає взірцем
Вага буднів на плечі в обіймах тільки натиск
Рукостискання з манекенами з ними б не знатись
Майбутнє тягарем горим падаєм глибше
Живемо одним днем попереду лиш тиша
Не полишала шептала плела інтриги проти
Не визнавала сліз тепла лише ефект блювоти
Меланхолічно в піч листи гіпнотизує дуло
І що тепер повзти або стати минулим
Якого і не було пали в тилу поснули
Прогавили весну мов лезом полоснуло
Звело до болі скули в цій атмосфері пресинг
У індексах нулі зворотної адреси
Давним-давно уже не пам’ятаю
Безсоння як синонім плазуючих по краю
Зорі зникають і колір неба вицвів
А я досі втикаю мені досі не спиться
