Одного туманного ранку,
коли сонце сходить так поволі
Після битви під Крутами
Вмирав її молодший син, мужньо, як воїн
Крізь сльози вона й сьогодні чує його голос
Ма, якщо б прожити знов життя
Якщо б мій шлях не мав кінця
Якщо б вогонь не гас в серцях То я б!
То я би все віддав лише
Щоб обійняти знов тебе
Остання посмішка полинула
та застигла на його обличчі
Життя промайнуло в одну мить перед очима
Немов у дитинстві
Його торкнулися руки матері
У свої останні хвилини він почув її плач
Мій син, якщо б вернути час назад
Якщо б не сльози на очах
Якщо б здолати свій страх То я б!
Я б віддала усе лише
Щоб обійняти знов тебе
Якщо б вернути час назад
Якщо б не сльози на очах
Якщо б здолати свій страх Та
Якщо б прожити знов життя
Якщо б мій шлях не мав кінця
Якщо б вогонь не гас в серцях Нехай!
Сто тисяч років болі ще
Щоб обійняти знов тебе
