Моя долоня у твоїх руках,
твоя рука іще така гаряча,
коли ти поряд, то в моїх думках
вирує радість сильна,і неначе..
я маю крила,і лечу у небо..
я довіряю кожному зі слів,
що говорив,що будеш ще казати
на нас залишилось так мало днів,
але я впевнена ,що буду чекати..
наступної зустрічі очей...
я вірю думці,вірю навіть миті,
я вірю очам,вірю тим рукам..
я рада, що я маю право жити
і вірить - вірити твоїм словам...
так вірити, немов своїм....
коли студенний вітер віє по плечах,
коли мороз з"їдає всі слова...
я вірю тільки лиш твоїм вустам,
у нас небесних цілих два крила...
на нас їх вистачить доволі...
коли моя рука в твоїй кишені,
я відчуваю дихання таке спокійне...
я чую імпульси по вені,
сьогодні не треба вже снодійне,
мені, бо я засну і так...
як це назвати,як доповісти,
таке чудесне світле відчуття...
лиш у віршах розповісти...
коли моє в твоїх руках життя...
і більш нічого не потрібно вже....
Автор: Анастасія Гуменюк
Декламував: Павло Галябарда
Муз.супровід: Chris Daughtry - September
