Текст песни F 63.9 - Надія Жива

Знову нас травлять словом
Поступово, нi, не випадково,
Нас лякають слова.
-Знати, коли тiкати,
А куди, не знати
Мають тi,
Для кого вiкна розбитi…
-Брали, все те що вкрали
А свого не мали,
Правда там,
Де саме знати не нам.
-Знати за що страждати,
Та чому, не знати
Мають тi,
Для кого дверi закритi…
-Знати все, не вiдчути слiз.
Може той, хто не чує слова.
Зверху нам ще дивитись вниз.
Але там, нам вже мiсця нема…
-Скiльки, це все терпiти
Може взяти й змити
Внести змiн,
У настрiй старих картин…
-Далi, зламати треба
Чорну стелю неба
Обирай,
Можливiсть бачити рай…
-Стерти,шлях до нiрвани
Час загоїть рани
Досить змiн,
Ми маєм встати з колiн…
-Разом, все подолаєм
Лиш зiгрiти маєм
Холод стiн,
I знай, що ти не один…
-Знати все, не вiдчути слiз.
Може той, хто не чує слова.
Зверху нам ще дивитись вниз.
Бо для нас ще надiя жива…