Я тримаю в руці, письмо віддала тоді
тільки з тобою завжди, сонце світить в ночі.
Подивись на мене, поглядом зимовим
таким холодним, стріла - твій постріл.
Серце наскрізь, не відчуваю вже біль
загубився в собі, відпуссти назавжди.
Я лиш хотів, бачити схід..сонця
ця пісня мій постріл, твій світ але наш космос..
відчувай простор..або люби просто..
Не розбираюсь в цих нотах...
ти сама краща моя частина блокноту!
хто ти? бескінечність не потрібних кроків?!
океан подій чи душевний спокій?!
я не хотів \ зрозумій
я відчував \ приємну біль
інший кайф \ це не ти
візьми мене з собою або відпусти
Я не віддам сенс життя
за кайф в цих буднях забутих.
Я не віддам ти життя, ми ж рідні по духу.
Моя рука, блокнот і красиві фрази
твоя рука, листок і кольорові фарби.
Заспіваю для тебе , ці останні події
прийди і вбий наші мрії
тобі ж вони не потрібні
вони безмежні по по ходу..
а я закінчився..
наша любов як промінь..
ти мій океан і я в тобі тонну.
