Зіграли весілля і знов козаки
В далекий похід вирушали.
Сльози роняючи в серце моє,
Ти мене проводжала.
Рік проминув, із далеких країв
Хлопці веселі вертались,
Спалені стіни та мертва земля
Вдома їх зустрічали.
Серед поля, навесні
На могилі зацвітає терен.
Ти приходиш уві сні
Та сідаєш коло мене.
Тихо напали прудкі москалі,
У сонних підступно стріляли.
Страшно кричали дівчата вночі,
Довго хати палали.
Серед поля, навесні
На могилі зацвітає терен.
Білим птахом уві сні
Ти літаєш коло мене.
Давнє весілля, далекі краї,
Хрест дерев’яний у полі.
Наче вогонь, десь під серцем, твої
Гіркії сльози дівочі.
Серед поля, восени,
Буйний терен на могилі в’яне,
Наче сльози, до землі
Ти дощем спадаєш.
________________________________________
Сыграли свадьбу и снова казаки
В дальний поход отправлялись.
Слезы роняя в сердце мое,
Ты меня провожала.
Год прошел, из далеких краев
Ребята веселые возвращались,
Сожжены стены и мертвая земля
Дома их встречали.
В поле, весной
На могиле зацветает поприще.
Ты приходишь во сне
И садишься рядом со мной.
Тихо напали быстры солдаты,
В сонных коварно стреляли.
Страшно кричали девушки ночью,
Долго дома сгорали.
В поле, весной
На могиле зацветает поприще.
Белой птицей во сне
Ты летаешь вокруг меня.
Древнее свадьбы, дальние края,
Крест деревянный в поле.
Как огонь, где-то под сердцем, твои
Гиркии слезы девичьи.
В поле, осенью,
Буйный поприще на могиле увядает,
Как слезы, к земле
Ты дождем падаешь.
