Сині очі волошок у полі
Задивилися в душу мені. 
Синьооко всміхається доля 
Навесні, навесні, навесні.
Та була вона дуже багата - 
Мала брів два чаїні крила.
Я виходжу її зустрічати
Край села, край села, край села.
I вона мене брала за руку 
I вела вдалечінь, мов у сни... 
Сині очі були у розлуці 
Восени, восени, восени.
Одлетіло далеке те літо 
І назад не вернулось чомусь. 
Як побачу волошки у житі, 
Зажурюсь, зажурюсь, зажурюсь.
Снні очі волошок у полі 
Вже не дивляться в душу мені. 
Синьооко всміхалася доля 
Не мені, не мені, не мені...