Казала мати малому сину:
Один ти в мене, не йди туди,
Загинуть просто за Україну,
Та панувать будуть далі кати.
Твій пра-пра-прадід під Берестечком
Спочив навіки між черепів.
Іншим гатили ту Сулу річку,
Той впав за Київ, а той за Львів.
Гіркий їх подвиг, нема героїв,
Немає долі, нема й могил.
І десь у полі ржавіє зброя,
І слово віще присипав пил.
А син не вірить, син маму просить:
Пустіть же мамо, бо мушу йти.
Вже вражі кулі знов друзів косять,
І знов палають наші хати.
Бо дід і батько були синами
І теж не мали по сто життів,
Та йшли до бою і помирали,
З благословенням матерів.
Як наступала лиха година,
І бив на сполох церковний дзвін,
То знов вставала вся Україна
З-поміж гробів, з-поміж руїн.
Так нумо ж, брате, з нової ери,
З Карпатських гір, з Дністрових вод,
Нас називають, що ми бандери,
Так доведімо ж, що ми народ. Mother seemed small Sin:
One minute in the mene, not ydi tudi,
Zaginut simply up Ukraine,
That will panuvat Dali catty.
Tvіy great-great-pid Berestechko pradіd
Spochiv navіki mіzh cherepіv.
Іnshim gatili the Sulu rіchku,
That having run for Kyiv, and one of Lviv.
Gіrky їh feat mute geroїv,
Absent dolі, mute the first graves.
The I have ere polі rzhavіє The Weapon,
The I word vіsche prisipav saws.
And not vіrit blues, blues mom asking:
Pustіt same Mamo, more Mushu Iti.
Vzhe vrazhі kulі znov druziv mowing,
The I znov palayut nashі hati.
Bo i dіd dad boule sinami
The I TER Mali hundred zhittіv,
That yshli to fight i'm dying,
W Blessing materіv.
Yak advancing dashing Godin
Flashes on the I scourged ecclesiastical dzvіn,
That znov whole rose UKRAINE
Z-pomіzh grobіv, s-pomіzh ruїn.
So numo Well, brother, s novoї Yeri,
W Carpathian gіr, s Dnіstrovih waters
We nazivayut scho mi Bandera
So dovedіmo Well, scho of the people. Смотрите также: | |
