Стрілки годинника біжать під затертим склом.
Дванадцята, додаю звуку сусідам на зло.
Срібними кулями заряджаю холодний Кольт,
Будемо жити дружно? Мовчи Леопольд.
Жереб Салема, ти вдало собі вибрав нік,
Наче герої Кінга, одного разу зник.
Та повернувся не вампіром, як інші усі,
А куди гірше - неймовірно хуйовим МС.
Цей світ безжальний, тут купа всякої херні,
Усі бажання, він легко зводить на "ні".
Мені не в дивину прибрати такого як ти,
В твоєму репі - репа, наплакали коти.
Даю тобі два шляхи куди можеш піти,
В'яжи петлю, або зав'язуй мучати біти.
І я не хочу ні на кого тут лити лайно,
Просто дивлюся в корінь - зови мене агроном.
У своїх треках ти можеш бути будь-ким,
Та це усе лише за склом студійної будки.
Кожен хоче залишити свій нікчемний слід,
Доки шипить тераріум під назвою світ.
Полюючи на тебе, тут головне приманка,
Густий туман від шмалі і пива дві банки.
Всі твої спроби задуману пастку відчуть,
Наче удари в голову, будуть не по плечу.
Сон укриває вулиці, укутує квартири,
Раптовий постріл на землю завалює звіра.
Мотузку на руках затягую сильніше,
До рота кляп, замінюю крики на тишу.
Тягну в під'їзд, далі волочу в кімнату,
"Хата на тата", тільки дорослого формату.
Місяця сяйво пада на тебе крізь вікно,
Такі події дають фору любому кіно.
Стрілки біжать дедалі під затертим склом,
Вмикаю музику лайливим сусідам на зло.
Срібні набої зітруть твою кар'єру вмить,
Я не палю, та тобі дам охоче прикурить.
