я не звикла літати і проросла у квітку.
та що з цим всім тепер робити?
мій мовчазний холод на твоїй шиї.
залишає сліди.
а ти не бачиш у моїх очах нічого, крім блискучих сліз.
щось у тобі є незвичне, розриваюче зсередини. мене.
та я не злюсь, а надихаюсь.
твоїм сонцем, надто яскравим, та гірким. як кава.
досить тієї грози, що душу знову розірвала.
чого ти такий недосяжний?
пряний.
гучний.
і до біса це все, якщо ти не поруч.
до біса ті вікна, відчинені навстіж.
і цигарки, що палила одну за одною.
якщо я отут. не з тобою.
гнітить найбільше те, що тебе не існує.
а я. тебе. понад усе. ціную.
I'm not used to fly in and sprouted flower.
and with it all to do now?
My silent chill on your neck.
leaves traces.
and you do not see in my eyes nothing but brilliant tears.
you have something unusual, breaking inside. me.
and I'm not angry, and inspired.
your sun is too bright and bitter. like coffee.
enough of the storm that tore the soul again.
Why are you so out of reach?
spicy.
loud.
and damn it all if you're not around.
damn those windows wide open.
and cigarettes that smoked one after another.
if I'm here. not with you.
most depressing things that you do not exist.
and I. you. above all. appreciate.
