У вир нових ідей та нових перевтілень,
Від посмішки до втоми кожен день несу гірку печаль.
У цьому світі я, як звір, - не злий, але голодний,
Залишив в твому серці лише страх і сумління жаль.
Очима п’ю дощі, в Господніх вікнах темно.
У тілі відчуття живі,
Бо ти від них рванеш
В тобі мужніють ті, напевно,
вже ставлять всі
Всі крапки над і. (2)
Всі кажуть бути ніжним,
Всі кажуть бути добрим,
Всі кажуть бути щедрим,
Практичним і холодним.
Це світ, це сон,
і з нього врятувався
Ти вище (?) не злякався
Посороду (?) не здавався.
О, не питай чому в мені така турбота
О, не шукай, ти знаєш, та, але не варта
О, тільки знай, я маю все, але нещасний
Бо ти одна кохаєш так, наче безпорадний я.
Запал короткочасний закінчив свою дію
Я зрадив тобі, люба, ти ж знаєш, я це вмію.
За те, що ми тілесні, за те, що ми давно догрались,
За те, що в цьому світі нікому у вірності не клялись.
