Вона збиралася на вечірку
Червоний колір, він був їй до лиця
Дивилась в дзеркало й крутила помаду
Мастила губи й крутилась сама
Вона пригадувала сотні частинок
Свого життя яке так схоже на пазл
Можливо деякі з них загубились
Ніхто не знав, але й було все гаразд
Дівчинка-весна вона завжди сама
Її так не вистачає людського тепла
Її нігті такі чорні як замерша душа
Вона завжди сама
бо вона дівчинка-весна
Дівчинка-весна вона завжди сама
Її так не вистачає людського тепла
Її нігті такі чорні як замерша душа
Вона завжди сама
бо вона дівчинка-весна
Вона хотіла відшукати кохання
Хотіла дуже щоб її хтось кохав...
Її подобалася дівчинка Таня
Але про це тоді ніхто це не знав
Вона не знала що потрібно робити
Боялась дуже що щось з нею не так
Не знала куди свої очі подіти
Друзів не було щоб просити порад
Дівчинка-весна вона завжди сама
Її так не вистачає людського тепла
Її нігті такі чорні як замерша душа
Вона завжди сама
бо вона дівчинка-весна
