Василь СИМОНЕНКО
* * *
Я тобі галантно не вклонюся, 
Комплімента зроду не зліплю, 
Тільки в очі ніжні задивлюся, 
В них свою тривогу утоплю.
І коли химерною габою 
Спеленає землю довга ніч, 
Довго серце тужить за тобою, 
Довго сон мені не йде до віч.
Довго білі таємничі крила 
Обвивають маревом видінь, 
І стоїш ти крихітна, і мила, 
І прозора, мов ранкова тінь.
І палають, ніби стиглі вишні, 
Владно підкоряючи собі, 
Губи неціловані і грішні, 
Очі божевільно голубі.
2.1.1957