хай серце б'ється через край
до завтра є ще час для нас обох
залишитись між літер і рядків
а нам би лиш зійтись орбітами назавжди
комети у руці пливуть малюнками чіткими
ти мені зараз так треба
щоб завжди
щоб поряд між простір пустого повітря
що нас розділяє
що нас обнімає терпляче і жде порятунку
цілувати ікони що плачуть твоїми слізьми
прокидатись ніколи
і щоразу ось так
допоки вистачить нас на безглузді розмови
час крокував за тобою по п'ятах
у затертих підвалах мого світобачення
там де очі ступають за межі провалля
і ти зупиняєшся щоб глибоко вдихнути
ще раз і щем пектиме рубцями безболісно
як довго шукали ми горло
де можна було б намацати пульс
як довго шукали ми вранішньої кави
яку можна було б залити під шкіру
як довго врешті-решт ми роздумували
над тим чи все це насправді існує
мистецтво перестало бути наркотиком
воно стало знеболюючим морфієм
воно стало бездонним морем
ось там за тим горизонтом у небі
поглянь
як там у вас?
що сталось старого?
а у нас тут страшенно холодно
особливо пізніми вечорами
а тебе хтось цілує у пальці?
це коли прикладаєш до очей печиво бо щасливий
бо є кому тебе цілувати
бо є кому тебе любити
