Саме так
І ніяк інакше
Вгамовується безлад,
Що є результатом тотальної фальші.
Лютий, що по-новому
Відкрив не тільки вЕсну,
А й очі світові тому,
Що бажає жити чесно.
Бажає не допустити хати пустої,
Занедбаної від ледарства землі,
Та щоб жінка з метровою косою
Була зневажена чоловіком на ім'я Алі.
Скільки можна до самого себе цих невголос душі монологів?
Питань з оклику знаком
І для відповідей штучних порогів?
Так яро зустрічає мене бурхливий колір зелений
З рудими від щастя коровами
І люд, що у селах живе нечислено
Представниками посміхається новими.
Мені раді на ніч у цій хаті,
Пропонують скуштувати що таке справжня їжа,
І я бачу хазяїна у вечірньому халаті,
Що, окрім хліба, правду безприкрасну ріже:
"Люди красотою мають гартувати одне одного серця
І любов'ю з очей на честь нашого Отця... "
З твого дозволу, моя Країно,
Я не хочу більше обзивати обличча синів твоїх "рилами",
А скупчення тобою створених - бидлом
Нехай кожен з нас має право бути піднятий твоїми крилами.
Тільки так це життя ніколи мені не набридне.
