Маленька "хата",
Чотири стіни...
Сиджу в квадраті,
Ховаюсь в тіні
Ховаюсь від всіх,
Від сонця й дощу
Зривається сміх,
А потім мовчу
Сумую і плачу,
А потім сміюсь,
Як риба об лід,
Об підлогу я б'юсь
Ні напрямів руху,
Ні точних вказівок
або у розруху,
або до зірок...
Або в піднебесся,
Або під підлогу,
Або в темні хащі,
Або в світлу дорогу,
Живу вибираю,
Терплю вічну тривогу
Терплю вічний смуток,
і радісну мить,
Ось так дуже швидко
Все пролетить
Пролетить, полетить
Невідомо куди,
А я у квадраті
Серед темноти
Сиджу і чекаю
Ту радісну мить
А всередині все
Беззупину болить,
коли ж ти настанеш?
Коли ж ти прийдеш?
Сидиш у квадраті
й миттєвості ждеш,
По суті чекаєш
на світле колись
Вкінці обернешся,
Колись вже було,
А як не помітив?
а як вже пройшло?
Сиджу у коробці,
Чекаю "колись"
Шепнув хтось,
Сьогодні-колись,
Озирнись....
на те ми і люди,
Не бачим нічого,
Плекаєм в квадраті,
Безмежну тривогу,
приходим на фініш,
В сліпій самоті
А де ж те колись?
Загубилось в житті...
Колись загубилось
давно у ніколи
В квадраті не бачим
Безмежної волі...
