Нам даровані автором ролі
У сценарії одного фільму,
Де сюжет, як і всі, неповторний,
І в той час такий як і інші.
В цьому фільмі лише два героя
А побічних ніколи й не буде.
Бо їм байдуже, що там говорять
Бо ж в коханні переможців не судять.
Приспів:
Два героя забутої драми,
Що шукали кохання в пітьмі,
Що по своєму, фільми, знімали,
За мотивами авторських слів.
Зачекай, не спіши, зупинися,
Цей момент зафіксуй, як стоп-кадр…
Де наші душі до неба відкриті
До кохання відкриті серця...
Можливо, кимось писані ролі,
Нам не зовсім пасує зіграти.
Та хіба ж в цьому світі хтось зможе,
За нас краще павдивішграти?!
Витри сльози — вони бутафорні,
Наберися життєвої грації...
Хай і граєм погано ми ролі
Та кохаємо щиро й по справжньому.
Два героя забутої драми,
Що шукали кохання в пітьмі,
Що по своєму, фільми, знімали,
За мотивами авторських слів.
Зачекай, не спіши, зупинися,
Цей момент, зафіксуй, як стоп-кадр…
Де наші душі до небі відкриті
До кохання відкриті серця...
Та, в житті ми просто актори,
І за нас хтось сценарії пише.
А ми граємо, любим, говорим
Що напишуть глухі сценаристи.
Та попрошу в них ставши над морем:
"Ну якщо ж цей сценарій писали ви,
Пообіцяйте що наші герої
В кінці лишаться щасливими...
Ті герої забутої драми,
Що шукали кохання в пітьмі,
Що по своєму, фільми, знімали,
За мотивами авторських слів.
Зачекай, не спіши, зупинися,
Цей момент зафіксуй, як стоп-кадр…
Де наші душі до небі відкриті
До кохання відкриті тіла...
