Пригадаю ті волошки, сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок (ніжний ранок),
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
Все минуло, промайнуло, мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки.
Ти сподобав собі іншу, я не проти (я не проти),
Тож навіщо на весілля мене просиш?
Я прийду, мов не болить мене нітрошки
І врочисто принесу тобі волошки.
А як будуть синьоокі в тебе діти (в тебе діти)
Пригадаю ті волошки, наші квіти.
Йдеш, заплаканий, до шлюбу, віє вітер,
Він тобі за мене тобі сльози ніжно витер
Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози (наче сльози)
А між нами заметілі і морози.
Пригадаю ті волошки, сині квіти,
Як волосся твоє ніжно пестив вітер,
Як за обрій п'яну ніч тверезить ранок (ніжний ранок),
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.
