Я так стомився від дощу,
Сірим кольором постійно поруч.
Коли я один серед тіней
Я втомився, бо ти з нами заодно.
"Я не сам, я не сам!" - шепочу собі,
Але це доводить, ця брехня.
Тільки там відчуваю спокій в голові,
Де поруч тільки
Я (протяжно) знаю сонце без проміння,
Знаю ангелів падіння,
Знаю небо, що впаде,
Дощ все йде - чому?
Я (протяжно) знаю сонце без проміння,
Знаю ангелів падіння,
Знаю небо, що впаде,
Дощ все йде - чому?
Повен думок, бажань одного і того,
Я все ще дихаю, тільки для чого?
Чогось чекаю з усіх сторін...
"Але чому?" - я говорю до німих стін.
Коли я один я можу
Забути все те, чого немов... (не могу разобрать)
ті думки, що вміють катувати,
ті бажання, що не мають існувати.
Поруч прохання, сподівання і все,
Хмар постійне дорікання і все.
А я так стомився від дощу,
Сірим кольором постійно поруч.
Я (протяжно) знаю сонце без проміння,
Знаю ангелів падіння,
Знаю небо, що впаде,
Дощ все йде - чому?
Я (протяжно) знаю сонце без проміння,
Знаю ангелів падіння,
Знаю небо, що впаде,
Дощ все йде - чому?
Дощ все іде - повторяется
Я (протяжно) знаю сонце без проміння,
Знаю ангелів падіння,
Знаю небо, що впаде,
Дощ все йде - чому?
Я (протяжно) знаю сонце без проміння,
Знаю ангелів падіння,
Знаю небо, що впаде,
Дощ все йде - чому?
