я можу знайти, що у тиші сховали, тримаю рівняння на те, щоб змінити світ.
я маю чутливість до душ, що блукають, я вмію відчути наживо минулий біль.
послухай, що кажуть давно вже забуті, ти маєш почути їх з тиші тремтячий спів.
я й сам вже себе не знайду в купі бруду. яким я є, був, яким я вже не буду? яким?
старіння процесу мого існування на користь амбіцій
замкнути себе в пастці грошей і влади у світі ілюзій?
верховенство паперу тут понад любов'ю:
вбивати чутливість, аби більше грошей.
не маю я сил, щоб в собі це тримати,
рветься серце назовні... як можеш спіймати - лови!
живемо у клітці сюжетних ілюзій.
вигадуєм щастя із телеемоцій.
шукаєм того, хто почути нас зможе,
поділені навпіл, загублені душі.
я гаю свій час, щоб залишити спогад...
по собі для інших крізь вічні хвилини...
і фрази у черзі на чергу чекають...
по чорному білим мій образ стирають...
терпіння не маю... і знаю я, знаю...
сказати не можу, бо не вистачає слів.
я й сам вже себе не знайду в купі бруду,
яким я є, був і ким я вже не буду, яким?
білий шум мого ранку - плівка магнітна -
минулого скрегіт порушує мій спокій.
серед вічного холоду нерозуміння,
знайшовши себе, йду дорогою щастя...
слизько.
я можу знайти, що у тиші сховали...
тримаю рівняння на те, щоб змінитись...
я й сам вже себе не знайду в купі бруду...
ким я був? ким я не буду?..
