Текст песни Николай Платонов - Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай.

Сядемо вкупi ми тут пiд калиною —
Та над панами я пан!
Глянь, моя рибонько: срiбною хвилею
Стелеться в полі туман.

Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за дивна краса!
Срiбними зорями там пiд тополями
Грає перлиста роса.

Ти ж не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я ж тебе, вірную, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти ж не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар.
Я ж пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.