Ой подай, дівчино, ручку,
Поцілую я тебе.
Милий вітер вже нас кличе,
У мандріку нас веде.
Поцілуй, та не питайся,
Де той вітер нас веде,
Ми мандруємо усюди,
Де лиш вітер занесе, занесе...
Чарівне синє небо, чорні гори та ліси,
Вітер колихає срібні крапельки роси,
Чарівні ті кольори для бурлацької душі,
Подертий черевик в нас, помандруємо усі,
Дай, дай, дай, дай і т.д.
Раз пішли ми у мандрівку
Попід гори в небеса,
І знайшли ми ту доріжку,
Що не вернешся назад.
Я сказав їй: "Не журися,
Не лякайся тих завдань,
Ми прийдемо до мети,
До найкращих сподівань-ань". Oh, give me that dіvchino, pen,
Potsіluyu I told you.
Mily vіter vzhe us cry
We have mandrіku Veda.
Potsіluy, that do not eat,
De vіter that we Veda,
Mi mandruєmo usyudi,
De leash vіter listed, listed ...
Charіvne sinє sky chornі burn that lіsi,
Vіter kolihaє Sribni krapelki Roshi,
Charіvnі Ti kolori for burlatskoї dushі,
Poderty Cherevik us, pomandruєmo usі,
Give, give, give, give, etc. i
Once pіshli of at mandrіvku
Popіd burn in the sky,
The I znayshli of the dorіzhku,
Scho not return back.
I said їy: & quot; Do not zhurisya,
Not lyakaysya quiet zavdan,
Mi priydemo to methylene,
Before naykraschih spodіvan-an & quot ;. Смотрите также: | |
