В моєму під"їзді щей досі сиро як у скриню,
18 зима лопатою краде всі сили.
Ти попроси я розповім як колять душу шилом
Добрі при людях в середені ж вітер паршивий
Дратує мить коли коли у сумку пакують всі речі
В кабіні ліфту мене чує лиш п"яний диспечер
Речення можна примусити лізти чужого на плечі
До кінця стирати шузи об асвальт приречений
ширми нема, німе кіно, стукіт ногами в підлогу
Годині дві чекай приїде швидка допомога
Дотих пір забудеш хто ти
Спалиш в блокноті відверті вірші, що мали плавати по нотах
Колючі дати мазати посмішками не можливо
Хто тут хірург мені діагноз поставили криво
Поки батьки башляють гроші за вчинки дитини
Час продовжує ножем на тілі писати картини
Приспів
А я залишуся німим
Буду ковтати жадібно дим
Дивитись кіно у вікні
Гасити очима огні
Наповнена брудом столиця закопає надію
Не вір надії тобі в мить тут скрутять шию
Вчорашній день не пам"ятаю завтрішній не знаю
Мрій собі далі час як сніг у під"їзді розтає
Скільки разів смерть з косою по мені промаже
Вулиці правду несуть яку інші не розкажуть
Зимою підземні дороги ведуть в глухий кут
Тут хтось працює а хтось затягує свій джгут
Знаю смак болі має своє місце без горя
Солодке на язик таке як прісне
Мені у цій кімнаті ніколи не буде тісно
Я собі стілець візьму тобі залишу крісло
Продовжую ховатись влаштовує бути самому
Кома відмова від мобільного телефона
Тобі що ще
Палю за спиною мости
Тільки благаю на волю мене відпусти
Приспів
