слова Ігоря Лазаревського
музика Володимира Прокопика
Знов весна і верба з річки воду п’є,
Там слова навіва, їх несе вода.
Зоряний, зоряна ця чудова ніч.
Спомини знов мені пам’ять поверта,
Спомини знов мені пам’ять поверта.
З тобою стрілись на весні,
Ти мені тоді сказала: “Літа зачекай”,
Так довго я чекав. Та невже, невже дарма
Яблука падають в траву? А тебе нема,
нема…
Знов весна і верба з річки воду п’є,
Начебто бачив я сон свій наяву.
Не зникай, руку дай, я тебе прошу.
Піснею вистелив стежку я нову,
Піснею вистелив стежку я нову.
З тобою стрілись на весні,
Ти мені тоді сказала: “Літа зачекай”,
Так довго я чекав. Та невже, невже дарма
Яблука падають в траву? А тебе нема,
нема… нема…
З тобою стрілись на весні,
Ти мені тоді сказала: “Літа зачекай”,
Так довго я чекав. Та невже, невже дарма
Яблука падають в траву? А тебе нема.
