Минулося…Залишився лиш дощ,
Що холодом так стукає у скроні,
Трамваї слів і діалоги площ,
І сірі поїзда завжди невтомні…
Минулося…Роз'їхались вітри,
Хоча обом нам вертатися на захід,
Твої вагони вже з годину як пішли,
А я своїх чекаю, хоча вони й не варті…
Минулося…Між нами кілька діб,
Заплаканих очей і погляд ночі,
І я малюю щастя на стіні,
Дитяче, невід’ємне і пророче…
Минулося…Замало часу нам,
Ми розвертаєм свої циферблати,
Любов пересилаємо конвертами вітрам,
У нас її від щирості багато…
Минулося…Притихли телефони,
Ми відключаємо на ніч свої зв'язки,
У будні дні для нас багато втоми,
А у ночі себе ми хочемо знайти…
Минулося…Ще декілька хвилин,
І ми напишем вкотре свою пам'ять,
Свої віршів, пісень нові рядки,
І щирі вже оновлені зізнання…
Минулося…Однак ще повернеться,
Між наших днів лише короткі паузи,
У твоїх снах - це щастям озоветься,
У моїх снах – обіцянками правди…
Минулося…Залишився лиш дощ,
Що холодом так стукає у скроні,
Трамваї слів і діалоги площ,
І сірі поїзда завжди невтомні…
