Вона плаче тихо, хоч сльози легкi,
течуть по її щоках.
Вона плаче тихо, вона не з тих,
Хто плаче у всiх на очах,
Вона непомiтно торкає плече,
Як серце тобi болить.
А раптом колись i душа запече -
Не зможе вона не прийти...
Їй холодно однiй
Iнiєм з-пiд вiй дивиться вона,
Ти обiгрiй i зрозумiй,
Холодно однiй.
Хай навколо всi,
Її надiя - ти...
Їй треба забути, забути тебе,
Iз серцем iде вiйна,
Та буде несила їй жити без
Любовi, життя ж не в снах...
I рветься пiтьмою цей промiнь-струна,
Вiдчаю немає меж,
Забути навiки так хоче вона,
Любити навiки - теж...
Їй холодно однiй
Iнiєм з-пiд вiй дивиться вона,
Ти обiгрiй i зрозумiй,
Холодно однiй.
Хай навколо всi,
Її надiя - ти...
Вона вже сама чекає образ,
Бо хоче забути, йти
I в силах твоїх зупинити час,
Такої тобi не знайти,
Такої, як вiтер, таку, як вогонь,
Таку, як гiрський кришталь,
Таку, що захочеш до неї в полон,
Полюбиш її печаль...
Їй холодно однiй...
