Човен пливе та хвилі здіймає,
 Б’ючи вітрила в задумливу ніч.
 Зорі у небі рахує керманич,
 Місяць-нубієць у небі горить.
 Козак міркує та не сумує,
 В люльці веселий духм’яний тютюн.
 З неба у море падають зорі,
 В серці бентежний радісний струм.
 Приспів:
 Ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-у-ю...
 Ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-ду-у-ю...
 Ду-ду-ду-ду-ду-ду-у...
 На видноколі – сиві тополі,
 Вітер у полі колише ковиль.
 Шаблі й набої, кайдани й пістолі
 Хай гинуть у морі, мов смуток і біль.
 Човен пливе до синього раю,
 Врешті лишаючи землю чужу.
 Варти ворожі мов вітер минає,
 В синьому небі мандрує...
 Приспів