У цьому світі стає жити все тяжче.
Коли штовхають ліктями з усіх боків.
Ті очі згадую, стає вже краще.
Той світ очей тих важливіший з усіх світів.
Знай, я проб"юся крізь затори і давки.
Нехай в житті нам під колеса кидають лід.
Але любов до тебе серцю не вкрасти.
Вона прошита вже у мозку моїх клітин.
Вона прошита вся у мозку моїх клітин.
І наступає ніч і наче добре все.
А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує.
і через сотні міст, чи відчуваєш ти.
Що я є поруч, що це я твої сни малюю.
Я завжди поруч, це я.
Твої сни малюю.
І з кожним роком буде важче казати.
Відверто так про любов дорослу вже.
Тепер я розумію маму і тата.
Для них, як була маленькою і досі є.
І знов на поїзд, у літак і в машину.
Скоріше б вже переступити поріг в свій дім.
І цьомати свою маленьку дитину.
І потонути в том світі без людей і машин.
Без людей і машин.
І наступає ніч і наче добре все.
А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує.
і через сотні міст, чи відчуваєш ти.
Що я є поруч, що це я твої сни малюю.
Я завжди поруч, це я.
Твої сни малюю.
А все минає, часу не зупинити.
І марні спроби ті вхопити його за хвіст.
Стрімко летять, неначе ластівки літа.
Та головне, хай ті літа мають добрий зміст.
Моє маленьке, найрідніше зернятко.
Чекає маму з татом, знову ніяк не спить.
І я усе готова зараз віддати.
Щоб бути поруч, і дивитись в очі немов в блакить.
Немов в блакить.
І наступає ніч і наче добре все.
А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує.
і через сотні міст, чи відчуваєш ти.
Що я є поруч, що це я твої сни малюю.
Я завжди поруч, це я.
Твої сни малюю.
