Пролягла дорога від твоїх воріт
до моїх воріт як струна.
То чому згубився твій самотній слід?
Знаєш ти один, я одна.
Зимна осінь через слід лисятм ще не вкрила,
Бо до тебе на весні я повернусь милий.
Твої руки я візьму знову в свої руки.
Не розквітне поміж нас жовтий цвіт розлуки.
Не ховай очей блакитний промінь,
заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин.
Пісня буде поміж нас.
Бо твій голос, бо твій голос
щедра повінь.
Я, мов колос, зелен колос
нею повен.
Жовтий лист спаде та вирости зелений,
а ти в пісні будеш завжди біля мене.
Як зійдуть сніги із гір потоками,
ой глибокими на весні,
забренить дорога та неспокоєм
в далині мені, в далині.
Зимна осінь через слід лисятм ще не вкрила,
Бо до тебе на весні я повернусь милий.
Твої руки я візьму знову в свої руки.
Не розквітне поміж нас жовтий цвіт розлуки.
Не ховай очей блакитний промінь,
заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин.
Пісня буде поміж нас.
Бо твій голос, бо твій голос
щедра повінь.
Я, мов колос, зелен колос
нею повен.
Жовтий лист спаде та вирости зелений,
а ти в пісні будеш завжди біля мене.
