// Річка снів //
Приливи знов руйнують світ.
Що щойно збудувала, тоне.
І знов вона наповнює долоні.
А поруч умостився чорний кіт.
Вона погладить срібну воду.
Розгладить, знов перемішає...
Собі тихенько щось співає.
Вода дзеркалить її вроду.
А потім, коли дім уже стоїть,
вона йде жити новий день.
Терпка гаряча кров із її вен
щоночі в річку снів біжить.
Вона занурить руки у пісок
як в тісто.
Вона ліпитиме із нього день -
такий як мріяла - барвистий.