Ці весни нестрижені, втомлюють….
плутанинами купчаться в пальцях…
і невинно так стигну між старців,
чиї бороди кашлями зв’язані
мене тягнуть по той бік доріг…
сполох б’є стерті ноги в мізинці -
і невтямки розкидані руки
бавлять в піжмурки зсотані звуки
не торкайте того, хто біжить…
Ці розвеснені - стріхами капають
я наповнюю відра, щоб пити…
заливають спорожнено нутрощі…
тільки б жити… і в четверо скручено
моє тіло ще досі з відбитком
рухів зморщених
вулицю топче,
виглядаючи бороди з кашлями…
Ці минулості веснами в юності
колихали мій вітряний паводок…
і кістлявими - похапцем - ріками
умивали обличчя… а з ним -
з тим облудливим березнем
тисне…
в клітці тисне…
між іншими – стискує
І втікає…
куди ж ти біжиш?
