Я так хотів би знову чекати,
Знову троянди їй дарувати,
Знову вуста її цілувати,
Знов Колискову ніжно співати.
Та час іде і зовсім не лічить,
Згадка про неї душу калічить.
Як же могла вона так зробити?...
Боже як важко без неї жити…
Я так хотіла з ним разом бути,
Бачити очі і голос чути,
Ніжно в обійми йому пірнути,
І серед ночі свічку задути.
Та час іде і зовсім не лічить,
Згадка про нього душу калічить,
Ну як же зміг таке він зробити?...
Боже, як важко без нього жити…