Текст песни ДовВал - Не маю права

Золоте волосся, такі щирі, ясні очі
Така яскрава посмішка, як місяці проти ночі
Тендітна, така вразлива леді
Така смішна, щось я в ній вгледів
Трохи незграбна, що для неї плюс
Їй не місце тут, а там де тихо грає блюз
Де люди цінують красу,
Але ще не бачили таких красунь
Її ніжний голос…
Як шум вітру, де легенько колишеться колос
Ті гарячі вуста…
Її милий образ перед очима повстав
І… Зник…
Але ж я так до неї звик!
Рідна душа, звідна сестра
Здається, що буде поруч, навіть коли в різних містах!
Яка гарна! Мов квітка в полі
Серед стерня, що виросла у неволі
Проти долі розпустився пишний букет
Серед бур’яну, серед тенет
А коли сумна, така недоторканна
Кущ цвіту серед високих парканів
Покохати б її, та не маю права…
Покохати б її, та не маю права!