Розшумілись луги рясними калинами, І верби старі в задумливих снах. Де ходили з тобою крутими стежинами, | Рідним маревом хвиль чарувала нас тиха Десна. | (2)
Вечір кликав дівчат далекими зорями, З долин і дібров пливла сивина. І співала про щастя ночами прозорими | Світла юність моя – зачарована тиха Десна. | (2)
Промайнули літа з вітрами суворими, Вогнями калин, як мрія ясна, Та співає про щастя заквітчана зорями, | Мов дівчина-краса, зачарована тиха Десна. | (2)