Дмитро Лазуткін / Поезії
ІДИ ЗА МНОЮ
невідомо навіщо
трапляються такі ночі
коли закінчуються запальнички
і жінки наповнюються ніби амфори
бажанням і вологою
виноградним вином
солодким
трохи терпким
і нагрітий асфальт який більше ніж просто асфальт
який вже майже дорога
і трава що прокльовується крізь нього
і птахи що пірнають з твого неба до неба іншого
владно
вимовляють повільне -
іди за мною
іди за мною
ти можеш викликати таксі
не виходить
ти можеш бути безпечним
ти можеш боятися більше ніж хотіти
але твоя світобудова
наче дерев`яний дах
за яким наполегливо просвічуються зірки
не ті яких вибрав ти
але ті котрі обирають тебе
ніби кличуть
іди за мною
іди за мною
через нетрі
й покинуті автобусні зупинки
через країну що заграє зі своїм нетривалим минулим
чи з твоїм беперечним майбутнім
як вирішиш так і буде
але й сам вже починаєш
виговорювати
або радше вишіптувати
травам і палаючим вікнам
спраглим серцям
і зібраним докупи пальцям
всім одразу і кожному окремо
іди за мною
іди за мною
так саме так тільки так
так тільки так саме так
з`являлися молитви
згасали революції
слимаки перетворювалися на ангелів
і летіли за обрій за кордони імперій за межі любові
брудної і чистої
як порцеляновий посуд як фіолетове світло
як звуки музики в утробах дискобарів
коли виходиш назовні й чуєш
іди за мною
іди за мною
мов дитячий спів котрий перетворюється у жіночий спів
мов бруньки випадково впіймані у мить пробудження
мов тисячі казок і тисячі легенд
і тисячі провин під час раптового примирення
мов зойк мов плач
у яких ти і я
у яких всі вони — тихі непрокляті обов`язкові невід`ємні…
іди за мною
іди за мною
знаєш?
не знаю
віриш?
так —
вірю
боїшся знічуєшся палаєш
кричиш і все у тобі кричить
а згодом просто каже
голосом який неможливо не чути -
іди за мною
іди за мною
іди за мною
іди за мною