Сидиш собі дома одна
І не лягаєш спати,
Душу розриває весна -
Не можеш втамувати.
Годі вже, годі вже,
Усе в житті умовно,
Вмикай свій плеєр на повну!
Коли твоя мама каже:
«Сиди собі вдома»,
Ти починаєш дзвонити
По своїм знайомим,
І як би ти не просила,
Гулять не пускала,
І ти тоді розуміла –
Тобі цього мало!
І ти тоді розуміла –
Тобі цього мало!
Ти кожен ранок чуєш знову:
«Ти будь така, як всі!».
Робота-дім, знов дім-робота,
Немов в жахливім сні.
І це життя твоєї мрії?
Не бреши собі!
Тобі це все вже так набридло!
А ти так хотіла, а ти так хотіла!
Знов душа летіла
В океани зірок
Знов відчути подих,
Теплий ніжний дотик,
Здавалось, до свободи лиш крок!
Але твоя мама каже:
«Сиди собі вдома».
Ти починаєш дзвонити
По своїм знайомим,
І як би ти не просила,
Гулять не пускала,
І ти тоді розуміла –
Тобі цього мало!
Але твоя мама каже:
«Сиди собі вдома».
Ти починаєш дзвонити
По своїм знайомим,
І як би ти не просила,
Гулять не пускала,
І ти тоді розуміла –
Тобі цього мало!
І ти тоді розуміла –
Тобі цього мало!
Соло!
Коли твоя мама каже…
Твоя мама каже…
Коли твоя мама каже…
Твоя мама каже…
Коли твоя мама каже:
«Сиди собі вдома»,
Ти починаєш дзвонити
По своїм знайомим,
І як би ти не просила,
Гулять не пускала,
І ти тоді розуміла –
Тобі цього мало!
І ти тоді розуміла –
Тобі цього мало!
