Я себе не зупиню.
Серед барв яскравих я тону.
У тобі я бачу ту одну.мою
Те не те як я хотів.
Лоба морщу в темноті.
Ти яскравий вогняний фітіль, серед нікчемних днів моїх.
Так треба мені сказати тут, сказати тут, що я.
Бо ти мій надійний азимут, мій азимут і я.
Хай птиці пірнають в далину, але я з ними не піду.
Повір я буду тільки тут.
Ти знаєш вже напамять усі мої афоризми.
Та наче з призми я кожен день буваю різним.
БУваю киснем, буваю газом вуглекислим.
Але ніколи не буду здобним, або чимось пісним.
Ти пишеш монологи, я лише пишу добраніч.
Я граю баскетбол, у всьому іншому я каліч.
Не кажеш НОГИ, а кажеш дуже ніжно ніжки.
Впадаєш в паніку від наглої моєї відрижки.
ТИ наче гумка, я наче вулкан.
Ти наче булка, я наче пармезан.
І це не жарти, я взагалі серйозний пацик.
Немов декан, або бритоголовий нацик.
Де кволі пальці вистукують надалі висновок.
Я своїм висловом, почав з тобою цей рядок.
Тому тримай квиток, ласкаво прошу у мій світ.
Бо не весна, розтопила цей зимовий лід
