Життя коротке немов сон
Немов нечутний подих ночі
Приходить не очікувано смерть
І назавжди заплющить очі
І подих вітру на вустах
Знов нагадає про минуле
Кого любив, кого вбивав
І хто з тобою вже не буде
Посохли квіти за вікном
Пелюстки їхні вже холодні
І лише тиша за столом
Опустить спогад на твої долоні
І Сонця тінь піде за обрій
Із сутінками знову прийде жаль
Самотня ніч і тільки спокій
Втамує твою тугу і печаль
Годинник знову зупинився
І свічка згасла вже давно
І хоч би світ перевернувся
Ти дивишся в пусте вікно
Все життя шукав прощення
Але його так і не знайшов
А за лаштункам ночі сподівання
Що час розплати не прийшов