Безодня в моїй душі, пуста безодня
І спокій не знайде вона ніде
Лиш біль і дикий вітер ночі
Отрутою наповнить мрії і думки
Самотність знов мої заплющить очі
Наповнить чашу спогадів у край
І не знаю правда де й де спокій
В хвилину туги ти мене згадай
Весь світ поринув у тенета
Тенета егоїзму, гордості і зла
Я теж попав у лапи злого звіра
У безвихідь душа моя прийшла
Я проклятий і на мені лежить прокляття
Нести всім лише тугу і печаль
Моє життя і цього вірша не варте
І смерть лиш вихід в іншу даль
Хоч кров`ю я свої умию руки
Хоч в храмі запалю усі свічки
Я лише тінь того ким був донині
І більше спокій я ніколи не знайду
І знов безсонна ніч і знов нікчемні сльози
І знову крик про поміч і про біль
І знову співрозмовник мій моя самотність
І лиш вона не може здихатись мене