Дерево
проросло
із малого зерна що впало на іній
дерево
проросло
в небо пустило русло а в землю коріння
в небо пустило русло а в мене коріння
а ти говори
до його кори
і воно з усіх сил догори
полине
і пірне
в небеса
своїм променистим гіллям
пташиним
і віти тендітні розквітнуть тієї ж хвилини
Така ніжна крона
хто її оборонить
тонка павутина віт
хто від бурі їх захистить
хто закриє його від біди
хто налиє йому води
і чи будуть іще плоди
і чи виростуть тут сади
дерево
виросло
і відкрило для світу свої зелені обійми
крона спершу така мала
раптом вибухнула
цвітом вибухнула вона і опала тінню
а в кроні собі гніздо звило проміння
дерево
часом плакало
дощ боляче градом бив
але і зростив
а туман
бинтував
лишені кола ран по зрубанім гіллі
хтось не встиг вберегти його від свавілля
Така ніжна крона
хто її оборонить
тонка павутина віт
хто від бурі їх захистить
хто закриє його від біди
хто налиє йому води
і чи будуть іще плоди
і чи виростуть тут сади
дерево
вижило
та невже це листя
таке іскристе
впаде колись до землі
