Ти розсипаєш свій сміх
Світлий. Сонячний.
І я одразу між тих –
Обеззброєних і безпомічних.
І я за тобою йду
Не помічаючи
Болю, бо на душі
Так тепло, аж гаряче.
А ти світи світи світись
Як сонце
Щасливі не знаємо ми
Чи правда, чи сон це.
А ти світи світи світись
Знову і знову
І всі наші мрії колись
Здійсняться – і обов’язково!
Ти залишаєш сліди.
Теплі. Сонячні.
І я не можу без них.
І солодко. І боляче.
І я їх в собі вже люблю.
Як скарб збираючи.
І зараз у моїй душі
Так світло – жовтогаряче!