Мені б туди, де тільки броди і нема мостів
І не чекати нагород серед примарних стін
Життя за те, шоб поклали з гробом медаль на стіл
Люди такі ненормальні в своїй нормальності
Я би тіки допікав, я б огризався і шукав недоліки
Потоками питань лиш до себе мозолі розтирав до болю
Стоки по боках ширпотребу, раніше брав доволі там
Внаслідок, гідність продав за вірші правдоголіка
Навколо муляжі та клони, королі та клоуни
І хай мої рими ненові й шаблонні, та мені тепло у них
Без них я неповноцінний і босий, як газ без меркаптану
Не отримавши цілої дози, я зразу мертвим стану
Це дещо більше, ніж просто захоплення і хоббі
Коли би не вірші, я б гостем потонув у морі копій
Посеред драм і гамору, де рівняють богам утопію
Це моя амальгама, мій храм і опіум
Мені б туди, де тільки броди і нема мостів
І не чекати нагород серед примарних стін
Життя за те, шоб поклали з гробом медаль на стіл
Люди такі ненормальні в своїй нормальності
Наче калейдоскоп, ше вчора сам я, нині вже гості вдома
Завтра по колу заново, ні я не зламаний, мабуть то просто втома
То був в ямі, то кого вчора не знав волають гуртом ім'я
А хто вам я? Стою пом'ятий і вниз головою готовий в яр
Та мені би бути пастором, а не паствою
І зуміти би не впасти, як пласт
Та поки матиму шо вкласти, а не вкрасти
Доти знатиму, шо я не баласт
Не піддаватись, коли цензор тисне
Не гнати душу, ніби екзорцист
Коли давитимуть на честь навмисне
Не проміняти би протест на приз
Прихотями долі прибув тоді, коли помирали молот з серпом
По п'ятам я за метою піду туди, куди не водить цербер
Під грозами та вітром я тут, допоки мій подих щезне
То є мій довічний статут і то є мій кодекс честі
Мені б туди, де тільки броди і нема мостів
І не чекати нагород серед примарних стін
Життя за те, шоб поклали з гробом медаль на стіл
Люди такі ненормальні в своїй нормальності