Гнучке деревце у саду прив’язали до міцного ясеневого кийка. Кийок служив деревцеві за опору й охорону, допомагав йому, щоби зростало струнким.
Коли вітер запрошував у танок, юне деревце похитувало своєю щораз буйнішою кроною, розгойдувалося і кричало: «Відпусти мене, прошу, чому ти так міцно мене тримаєш? Дивись-но: усі гойдаються на вітрі. Чому ж я маю стояти мов укопане?»
«Зламаєшся, — незмінно відповідав кийок. — А крім того, можеш стати перехнябленим і перекривленим карликом».
«Ти — старий заздрісник. Облиш мене!»
Молоде деревце з усіх сил намагалося звільнитися, проте кийок рішуче стояв на своєму і був твердий як ніколи.
Одного літнього вечора розпочалася страшна буря — із громами й блискавицями, із градом. Деревце, ухиляючись від шаленого вітровію, натужно скрипіло, а його крона трохи не стелилася по землі. Пориви вітру були такі сильні, що, здавалося, ось-ось вирвуть деревце з корінням.
«Ось і кінець», — подумало деревце.
«Тримайся!» — скрипів старий кийок. Він зібрав усі свої сили і чинив опір стихії. Виснажливе змагання тривало ще довго. Деревце вціліло, а старий кийок зламався. Від нього залишились лише два цурпалки. Молоде деревце усе зрозуміло і заплакало. «Не полишай мене! Я так тебе потребую!» Та на його ридання нікому було відповісти.
Уламок кийка так і залишився прив’язаним до стовбура деревця, наче прагнув востаннє його обняти.
І нині перехожі зі здивованням дивляться на міцне дерево, яке на вітрі ніжно гойдає сухий цурпалок.
У давні часи в одній країні немічних старців заводили у неприступні гори і залишали там на самотню смерть. Якось один молодий чоловік завів туди свого старого батька. Коли син шукав для нього місця на скелях, батько промовив: «Заведи мене трохи вище».
«Чому?» — спитав син.
«Бо тут я залишив був свого батька. Не хочу померти в тому самому місці».
Син зрозумів, що за якихось тридцять літ з ним станеться те саме.
Він обіпер батька на своє міцне плече і повів додому.
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Gnuchke tree at the garden priv'yazali to mіtsnogo Kiyko ashen. Kiyoko derevtsevі serve as support for th receptionists, dopomagav yomu, schobi zrostalo chord.
Koli vіter zaproshuvav have tanok, Una tree pohituvalo svoєyu schoraz buynіshoyu kroons rozgoyduvalosya i shouted: "Vіdpusti Me, ask chomu minute so mіtsno trimaєsh Me? Be surprised, but: usі goydayutsya on vіtrі. Chomu Well I May ukopane are atoms? "
"Zlamaєshsya - nezmіnno vіdpovіdav Kiyoko. - A krіm that can become perehnyablenim i perekrivlenim dwarf. "
"Tee - Old zazdrіsnik. Oblish Me! "
Sapling s usіh forces of Namangan zvіlnitisya against Kyoko rіshuche standing on svoєmu i CCB solid yak nіkoli.
One lіtnogo Evenings rozpochalasya terrible storm - thunder іz th bliskavitsyami, іz hail. Tree, uhilyayuchis od Shalennyi vіtrovіyu, strained skripіlo and Yogo krona Troch not travel along zemlі. Porivi vіtru boule takі silnі scho, zdaval axis axis virvut s korіnnyam tree.
"Axis i kіnets" - thought tree.
"Trimai!" - Skripіv Old Kiyoko. Vіn zіbrav usі svoї Sealy i chiniv opіr stihії. Visnazhlive zmagannya sider shte Dovgy. Vtsіlіlo tree, and the old Kyoko zlamavsya. Vid Demba zalishilis deprivation two tsurpalki. Young trees truncated zrozumіlo i cried. "Do not polishay Me! I will demand you! "That at Yogo Ridanna to Anyone Bulo vіdpovіsti.
Ulamok Kiyko so i zalishivsya priv'yazanim to Stovbur trees, nache pragnuv vostannє Yogo embraced.
The I ninі perehozhі Zi zdivovannyam divlyatsya on mіtsne tree yak on vіtrі nіzhno goydaє Sukhiy tsurpalok.
In davnі chasi in odnіy kraїnі nemіchnih startsіv plant at nepristupnі burn i zalishali there on samotnyu death. One young cholovіk Yakos zavіv tudi Svoge old dad. Koli syn Suka for Demba mіstsya on Skela, dad Promova "Establishments Troch vische Me."
"Chomu?" - Spital syn.
"Bo then I zalishiv CCB svogo dad. I do not want pomerti in that same mіstsі. "
Sin zrozumіv scho for yakihos tridtsyat lіt s it becomes those SAME.
Vіn obіper dad on the shoulder svoє mіtsne i povіv Dodoma.
Bruno Ferrero Іz book "365 for short іstorіy dushі"
