Поглянь, мамо! – вигукнула семирічна Марта.
– Зараз, зараз! – автоматично вимовила знервована жінка за кермом, маючи на голові купу справ, що іще очікували на неї вдома.
Потім була вечеря, перегляд телепрограм, купання, телефонні розмови, аж пришов час, коли треба було вкладатись спати.
– Марто, вже час іти в ліжечко!
Дівчинка побігла східцями вгору. Мама вже падала від утоми, та цілуючи її, усе ж знайшла в собі сили, щоб помолитися разом з донечкою. Поправила ковдру.
– Мамусю, забула дати тобі одну річ!
– Даси вранці, – відповіла мама.
Дівчинка невдоволено насупилась.
– Але ж вранці в тебе знову не буде часу!– запротестувала.
– Знайду час, не хвилюйся, – відказала мати, обережно обороняючись.
– Добраніч! – додала й рішуче зачинила двері.
Та все ж не змогла забути сумних очей дитини. Тихесенько повернулась в кімнату до дівчинки. У маленькій дитячій ручці помітила затиснені клаптики паперу. Наблизилась й обережно розтулила долоньку. Дівчинка подерла на дрібненькі шматки велике червоне серце із написаним на ньому віршем, що мав назву: «Чому я люблю свою маму». Жінка старанно зібрала всі клаптики й, наче з дитячої складанки, спробувала скласти пошматований листок паперу. Врешті змогла прочитати, що написала Марта:
«Чому я люблю свою маму»
Навіть як багато працюєш
І мусиш вирішити тисячу справ,
Завжди знаходиш час
Побавитись зі мною.
Люблю тебе, мамо, бо я –
Найважливіша частина Твого дня!
Ці слова глибоко зворушили жінку. За десять хвилин вона знову зайшла в кімнату дівчинки, тримаючи срібну тацю з двома чашками шоколаду і двома шматками торта. Лагідно погладила пухкеньку щічку Марти.
– Що трапилось? – запитала дівчинка, здивована нічними відвідинами.
– Це для тебе, бо ти – найважливіша частина мого дня!
Дівчинка посміхнулась і, трохи надпивши з горнятка, знову заснула.
А хто є найважливішою частиною твого дня?
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Look, Mom! - Seven-year old Martha exclaimed.
- Now, now! - Automatically pronounced nervous woman driving with a bunch of head cases still waiting for her at home.
Then there was dinner, watching TV, swimming, phone calls, even came for a time when he had to be invested to sleep.
- Martha, it is time to go to bed!
The girl ran up the stairs. Mom has dropped from exhaustion, and kissing her, still found the strength to pray with my daughter. Trimmed blanket.
- Mamus, I forgot to give you one thing!
- Give the morning - my mother said.
The girl frowned dissatisfied.
- But in the morning again you will not have time! - Protested.
- Take time, do not worry - said to have defensive caution.
- Good Night! - Added and firmly closed the door.
And still could not forget the sad eyes of the child. Quietly returned to the room to the girl. In small children handle noticed pinched scraps of paper. And approached cautiously opened her palm. Girl poderla tiny letters on pieces of a big red heart on it written poem, titled "Why I love my mother." The woman carefully collected all the pieces and, as with child skladanky, tried to make a torn piece of paper. Finally able to read that Martha wrote:
"Why I love my mom"
Even a lot of work
I have to solve thousands of cases
Always find time
Play around with me.
I love you, Mom, because I -
The most important part of your day!
These words deeply touched the woman. Ten minutes later she came back into the room a girl holding a silver tray with two cups of chocolate and two pieces of cake. Gently stroked Martha plump cheek.
- What happened? - Asked the girl surprised nocturnal visits.
- This is for you, because you - the most important part of my day!
The girl smiled and, with a little nadpyvshy cup again fell asleep.
Who is the most important part of your day?
From the books of Bruno Ferrero "365 short stories for the soul"
