Текст: Володимир Івасюк
Я піду в далекі гори, на широкі полонини
І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви
І дізнавсь, де є мій милий - карі очі, чорні брови.
Приспів:
Милий мій, любий мій, цвіте ясен цвіт!
Я несу в очах до тебе весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру, мрію молоду,
І сади цвітуть для мене, як до тебе йду.
А як вітер з полонини прилетіти не захоче,
Все одно знайду хлопчину - чорні брови, карі очі.
Перейду я бистрі ріки, і кичери, і діброви
А шляхи мені покажуть карі очі, чорні брови.
звори (звір) - глибокі яри на гірських схилах
кичери - гори у котрих на вершині немає лісу