I куплет.
Тут дитинство, тут майбутнє,
Яких насправді не було і не буде.
Тут не місце для здорового глузду
І не місто із звичайного бруду.
Це мій сон, це мій наркотик.
Він як біль, як ніжний дотик.
Оволоділо мною дивне відчуття.
Воно промінням кличе в царство забуття...
Приспів.
Не буди мене, я дуже хочу спати,
Не хочу думати, а хочу літати.
Моя душа блукає. Їй так солодко тут –
У світі дивних речей.
II куплет.
Я не хочу в світ реальний.
Мені боляче бачити правду.
Там де все так офіційно,
Все так правильно і нормально.
Я сьогодні не прокинусь,
А залишусь там, де воля.
Не буди мене і не хвилюйся,
Не чекай мене і відчепися.